Tiêu đề 2.1 Principios basicos de Videovigilancia.pdf ✅

Тема 8: «Необхідно у демократичному суспільстві» План: 1. Демократія, її ідеали та цінності, аналіз демократичних принципів і роль правоохоронних органів у їх забезпеченні; 2. Демократична держава: принципи, соціальна спрямованість та забезпечення правопорядку; 3. Вибори як інструмент демократії, види виборів та забезпечення правопорядку під час їх проведення; 4. Політичні партії. 1. Демократія, її ідеали та цінності, аналіз демократичних принципів і роль правоохоронних органів у їх забезпеченні. Демократія – це політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників. Як політичний світогляд демократія заперечує авторитаризм, тоталітаризм, усякого роду репресивний суспільний порядок. В основі демократії як політичного світогляду лежить демократія як політичний ідеал. В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її – формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи. Тому демократія обов'язково включає такі елементи: 1) виборність органів влади; 2) поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову; 3) підпорядкування меншості більшості; 4) захист прав меншості; 5) наявність політичних прав і свобод. Форми демократії: в залежності від поділу державної влади та способу участі народу в її здійсненні вчені вирізняють:
1) безпосередню демократію (пряму) – це така форма демократії, що передбачає прийняття владних рішень безпосередньо самим народом в особі населення виборчих округів, колективів, територіальних та галузевих соціальних спільнот тощо. Організаційні форми такої демократії – це перш за все прямі вибори органів влади різного рівня (парламентів, місцевих представницьких органів), вибори посадових осіб (президентів, губернаторів, мерів тощо) та референдуми. До прямої демократії звичайно відносять так званий імперативний мандат, що передбачає обов'язок обраних представників голосувати строго у відповідності з наказом виборців. Так, характер імперативного мандату має колегія вибірників президента США, зобов'язаних віддати свій голос за кандидата, який переміг у відповідному штаті. Імперативний мандат начебто консервує волю виборців, не дозволяючи його носіям брати участь в обговоренні та прийнятті компромісних варіантів рішень; 2) представницьку (репрезентативну) – це така форма демократії, яка передбачає прийняття владних рішень представницькими органами, що обираються та оновлюються безпосередньо народом, соціальними спільностями та колективами. Суб'єктами (носіями) представницької демократії є перш за все парламенти, місцеві представницькі органи, установчі збори тощо. Представницьку демократію іноді називають також репрезентативною та елітарною. Головними складниками демократії є демократичні цінності (ідеали), демократичні принципи та демократичні інститути. Зокрема на таких цінностях як вільна, активна й відповідальна особистість, свобода, рівність, справедливість, обмеженість державної влади, та на таких принципах як верховенство закону, конституціоналізм, незалежність судочинства, свобода слова й совісті, представництво громадських інтересів, соціальний порядок та безпека й інші. Сама по собі демократія є важливою і загальновизнаною цінністю. Але демократія утворюється і набирає справжнього повнокровного життя тільки за умови, коли в ній наявні певні основоположні риси, які також можуть бути
охарактеризовані як демократичні цінності. Якщо визначити цінності у їх найбільш загальному розумінні, то це можна зробити, скажемо, так: цінності – це те, заради чого варто захищати демократію, це - уособлення її значущості і життєдайності, це – її людський зміст і здатність приваблювати. Стосовно правоохоронних органів, то в демократичних державах вони відіграють критичну роль у забезпеченні дотримання демократичних принципів та цінностей, виступаючи як гаранти правопорядку, захисту прав і свобод громадян, а також контролю за дотриманням законів всіма гілками влади. Зокрема, поліція та інші правоохоронні структури повинні діяти в рамках закону, дотримуючись принципів прозорості, підзвітності та неупередженості. В демократичному суспільстві правоохоронні органи не повинні ставати інструментом репресій, а навпаки – захищати права меншин та забезпечувати рівне правосуддя для всіх. Їхня діяльність спрямовується на захист демократичних процесів, таких як вільні вибори, мирні зібрання, свобода слова та інші права, закріплені в конституції. Окрім наведеного, важливим аспектом є також боротьба з корупцією всередині самих правоохоронних органів, що забезпечує довіру громадян до державних інститутів і підтримку законності. Це, в свою чергу, сприяє зміцненню демократичного правопорядку та легітимності влади. До нормативно-правових актів, які регулюються діяльність правоохоронних структур відносяться: 1) Конституція України (зокрема ст. 3, 6, 8, 21) – визначає основні права та свободи людини і громадянина, верховенство права та поділ влади; 2) Закон України «Про Національну поліцію» – регулює діяльність поліції, її обов’язки, права та відповідальність перед суспільством; 3) Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність; 4) Закон України «Про прокуратуру» – визначає повноваження прокуратури як органу, що наглядає за дотриманням законності. 2. Демократична держава: принципи, соціальна спрямованість та забезпечення правопорядку.
Демократична держава – це держава, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їх рівної участі у формуванні державної влади і контролю за її діяльністю. Свідченням демократизму держави в сучасних умовах є: 1) забезпечення ефективності в її функціонуванні; 2) наявність конкуренції у сфері державотворчої діяльності; 3) встановлення рівноваги в суспільстві та гармонійних відносин між державою і громадянами; 4) високий ступінь довір ́я населення до інститутів держави. Разом з вищенаведеним особливого значення в сучасних умовах набуває так звана соціальна держава – держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості. Досвід розвинених кран переконливо свідчить, що зародження і формування соціальної держави відбувається не спонтанно, а на основі цілеспрямованої державної політики. Перехід до держави зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системної стратегії реформ, яка зв ́язує в цілісний комплекс рух до соціально-ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави. Зміст соціальної держави виявляється у сприянні становленню таких елементів сучасного суспільства, як соціальна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальна етика. Слід зважати на те, що соціальна держава у кожній країні формується, виходячи із специфіки національних, історичних, соціально-політичних, географічних умов та традицій співіснування в межах конкретного суспільства. Відповідно до цього створюється модель, яка дає змогу знайти власний, оптимальний шлях до соціальної держави. Таким чином, демократична держава – це заснована на принципах народовладдя держава, яка сприяє широкій участі громадян у вирішенні