Tiêu đề Робочий зошит з дисципліни МФМ. Тема 6.Фінансовий, операційний та сукупний важелі.pdf ✅

2
3 ТЕМА 6. ФІНАНСОВИЙ, ОПЕРАЦІЙНИЙ ТА СУКУПНИЙ ВАЖЕЛІ 6.1. Управління структурою капіталу. Визначення рівня ефекту фінансового левериджу (важеля) (DFL – Degree of Financial Leverage) і його використання в управлінні капіталом. 6.2. Поточні витрати корпорації та методи їхньої диференціації. 6.3. Операційний аналіз в управлінні витратами компанії. Операційний леверидж (DOL – Degree of Operating Leverage). 6.4. Комбінований ефект важелів (degree of total leverage – DTL, або Combined leverage). 6.1. Управління структурою капіталу. Визначення рівня ефекту фінансового левериджу (важеля) (DFL – Degree of Financial Leverage) та його використання в управлінні капіталом Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства виплачувати дохід кредиторам і співвласникам (акціо- нерам) підприємства. У процесі управління капіталом компанії необхідно враховувати, що вартість капіталу залежить від рівня підприє- мницького і фінансового ризику, пов'язаного з цією компанією. Чим вище рівень такого ризику, тим більшу плату можуть вимагати інвестори за вкладання засобів у підприємст- во. Рівень підприємницького ризику виміряється силою впливу операційного важеля. Фінансовий ризик пов'язаний з дивідендною політикою (тому не можна зловживати довірою акціонерів, знижую- чи вартість капіталу за рахунок невиплати дивідендів) і підвищенням частки позикових засобів у структурі капіталу, оскільки з'являються фінансові витрати щодо обслуговування боргу (виплата відсотків за кредитами і облігаціями). Підвищення частки позикового капіталу може спонукати кредиторів підняти процентну ставку за кредити; при цьому фінансові витрати ще більше зростуть. А оскільки виплата відсотків за кредитами відноситься до умовно- постійних витрат, то підвищиться також рівень підприємницького ризику. Однак залучення позикового капіталу в розумних межах дає можливість одержати так званий ефект фінансового левериджу, який також повинні враховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу корпорації. Фінансовий леверидж (leverage – важіль) – це можливість збільшити прибуток підприємства шляхом викорис- тання позикових засобів для фінансування інвестицій. Ефект фінансового важеля виявляється в збільшенні рентабельності власного капіталу завдяки використанню позикового капіталу, незважаючи на його платність. Беручи в борг кошти, фірма може збільшити дохід на кожну одиницю власного капіталу, поки віддача від позикових засобів більше, ніж відсотки, що виплачуються за викорис- тання цього капіталу. В механіці термін «важіль» означає спосіб досягнення великого результату (при підйомі ваг) невеликими зусилля- ми. У фінансовому менеджменті поняття «важіль» використовується в тому розумінні, що невелика зміна де- якого фактору (у даному випадку віддача від активу) призводить до значної зміни результату (прибутковості влас- ного капіталу). У результаті рентабельність власного капіталу (ROE) складається з рентабельності активів (ROA) за чистим прибутком до сплати відсотків та податку на прибуток (EBIТ) та ефекту фінансового левериджу (ЕFL): ROE = ROAEBIT + ЕFL або ЕFL= ROE− ROAEBIT = 100(%) = 100(%) Equity Net Income Власний капiтал Чистий прибуток ROE = 100(%) + = = TA EBIT Сумарні ативи Прибуток до сплати податку проценти за кредит Сумарні активи Операційний прибуток ROАEBIT де ЕВІТ ( earnings before interest and tax) – операційний прибуток; ТА (Total assets) – сумарні активи.