Title Робочий зошит з дисципліни МФМ. Тема 5. Вартість і оптимізація структури капіталу корпорації .pdf ✅

2

4 Звичайно, зазначене джерело внутрішніх фінансових ресурсів ТНК не може використовуватися для підтримки поточного фінансу- вання фінансово-господарської діяльності, проте воно залишається перспективним та затребуваним при фінансуванні великих про- ектів і компенсації виникаючих ризиків. Іншим інструментом сучасного фінансового менеджменту міжнародної корпорації є механізм утворення внутрішньокор- поративних грошових потоків. Вони практично не забезпечують суттєвого припливу грошових коштів, але з позиції окремих елементів корпоративної структури цей фінансовий ресурс може бути досить важливим. У такому випадку додаткові доходи виникають внаслідок різниці валютних курсів, податкового навантаження та фінансових обмежень в країнах і регіонах розташу- вання виробництв і філій корпорації. Ефект обумовлений не стільки нерівномірним розвитком економік різних країн, скільки відмінностями їх грошово-кредитної, валютної політики, соціальних пріоритетів, можливістю використання фінансового ресурсу в різних регіонах як короткотермінового кредиту. Внутрішньокорпоративні джерела фінансування в материнській і дочірніх компаніях виникають шляхом акумулювання: ❖ амортизаційних відрахувань; ❖ нерозподіленого прибутку; ❖ в результаті отримання позик і кредитів від материнської компанії. Трансфертні ціни залишаються одним із доволі недооцінених джерел внутрішніх фінансових ресурсів і механізмом ефек- тивного фінансового менеджменту. Вони виконують специфічні задачі, які не характерні для звичайного ціноутворення. Як по- казує досвід зарубіжних корпорацій, трансфертне ціноутворення є ефективним інструментом управління міжнародною корпо- рацією, оскільки воно формує внутрішній ринок і відкриває перед підрозділами нові перспективи розвитку. Всі види операцій в межах однієї міжнародної корпорації здійснюються шляхом трансфертного ціноутворення, включаючи сировину, готову проду- кцію, платежі, такі як: плата за управління, роялті за інтелектуальну власність, кредити, відсотки за кредитами, платежі за техні- чну допомогу, ноу-хау та інші. Економічно коректне визначення таких цін дозволяє вирішувати ряд задач із стимулювання та мотивації підрозділів міжнародної корпорації, забезпечення зростання бізнесу, узгодження процесів росту корпорації зі страте- гічними пріоритетами розвитку. Вищий менеджмент міжнародної корпорації приймає рішення, якій країні та якій дочірній компанії надати можливість отри- мати надприбутки, а в якій країні слід обмежити отримання прибутку дочірніми компаніями з метою максимізації фінансових результатів господарської діяльності міжнародної корпорації. Цього можна досягти шляхом регулювання корпоративних фінан- сових потоків, використовуючи механізм трансфертних цін. Як правило, методологія визначення трансфертних цін в міжнарод- ної корпорації є комерційною таємницею, а їх рівень та співвідношення суттєво відрізняються від світових цін на даний вид про- дукції (послуг), оскільки встановлюються в межах єдиної цінової політики, яка носить, як правило, глобальний характер. Останні, зазвичай, в декілька раз вищі внутрішньокорпоративних цін. Тому дуже важко розрахувати реальні масштаби економії міжна- родної корпорації. Використовуючи механізм трансфертних цін, корпорації зменшують свій податковий тягар в середньому на 10–15%. За умов, коли необхідність в грошових коштах носить тимчасовий характер, вищезазначені механізми формування внут- рішніх фінансових ресурсів міжнародної корпорації стають малоефективними і доцільно використовувати корпоративні позики або кредити. Корпоративні позики найчастіше виступають не в якості безпосереднього джерела фінансування, а виконують роль трансфертного інструменту. Так, материнська або дочірня компанії залучають кошти на місцевому ринку капіталів і перерозпо- діляють їх компанії, яка їх потребує, в формі корпоративного займу. Цей механізм побудований на використанні різного рівня відсоткових ставок на місцевих кредитних ринках. Використання такого внутрішнього фінансового ресурсу, як додаткового джерела фінансування, доцільне за умов жорсткого валютного контролю та суттєвих відмінностей в оподаткуванні. Надання дочірнім компаніям корпоративних кредитів більш важливе ніж позики. Корпоративні кредити можуть надава- тися в двох формах: відкритій та прихованій. Відкрита форма корпоративного кредитування використовується в тих випадках, коли материнська компанія вимагає від дочірніх компаній перерахувати всю або більшу частину отриманого прибутку. У цьому випадку кредит виступає як засіб розподілу інвестиційного капіталу. Корпоративні кредити відкритої форми можуть надаватися як на пільгових умовах, так і на звичайних. Безвідсоткові кредити з вільними строками погашення, зазвичай, є бонусами і нада- ються лише тим структурам міжнародної корпорації, які мають позитивну кредитну історію. Прихована форма кредитування здійснюється шляхом надання дочірній компанії відстрочки платежу за отримані товари (послуги) або, навпаки, шляхом попере- дньої оплати. Таким чином, дочірня компанія фактично отримує можливість користуватися коштами материнської компанії про- тягом певного періоду, що рівнозначно наданню (отриманню) короткострокового товарного кредиту. Сьогодні близько 40% світової торгівлі базується на умовах комерційного кредиту, а по ряду товарів угоди здійснюються виключно на умовах розстро- чки платежу. В українській практиці використання таких механізмів ще не набуло широкого поширення. Певний інтерес являє і поява нових форм кредиту, спеціально призначених для переказу ресурсів в межах корпорації. Мова йде про безвідсоткові внутрішньофірмові кредити. Безвідсоткові позики, зазвичай, надаються державою чи благодійними фо- ндами строком на 364 дні, з тим розрахунком, щоб і видача, і повернення коштів потрапили в один річний звіт. За цієї умови, після повернення кредиту в балансі компанії усе виглядає так, начебто кредит узагалі не надавався. Ця форма виявилася дуже зручною для міжнародної корпорації і практично не зустрічається в діяльності приватних українських компаній. За допомогою подібних «юридично не існуючих» кредитів міжнародної корпорації вільно переміщують кошти з країни в країну, уникаючи звинувачень у ухиленні від податків, порушенні валютних обмежень тощо. До джерел внутрішніх фінансових ресурсів також можна віднести отримані ресурси внаслідок використання субвенційних схем, що стає можливим через недосконалість податкового законодавства. Механізм даної схеми полягає в тому, що корпорація повністю сплачує всі податки, але потім за домовленістю між нею і адміністрацією певного регіону остання повертає корпорації до 80% сплачених в бюджет податків. Таким чином, сторони легко обходять вимоги бюджетного кодексу про обмін інвестицій на частку капіталу в корпорації: у договорі інвестиції носять назву субвенцій («безкоштовний фінансовий трансферт»). Використання подібних схем призводить до зменшення податкових надхо- джень до бюджету регіону, в якому працює корпорація, але з правової точки зору є абсолютно легітимним. Досить поширеним способом залучення ресурсів у західних країнах є мезонінне фінансування (mezzanine finance), яке об’єднує у себе субординовані кредити (subordinated loan), кредити з правом участі у прибутку компанії (profit participating loan)